Чорноморська ініціатива Туреччини: що стоїть за пропозицією мораторію на удари по суднах

Туреччина використовує ситуацію в Чорному морі для посилення власного впливу — від Європи до Центральної Азії. Пропозиція Анкари про мораторій на удари по комерційних суднах є частиною цієї стратегії, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

За його словами, за «миротворчим мотивом» та «турботою про свободу судноплавства» Анкара переслідує власні цілі. Туреччина прагне продемонструвати Європі свій контроль над Чорним морем, а США — силу свого лідера. Водночас важливим меседжем для Центральної Азії, зокрема Казахстану, є пропозиція використовувати інфраструктуру в обхід Росії: нафту — через Каспій і трубопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, зерно — Серединним коридором із залізницею Баку-Тбілісі-Карс.

Експерт зазначає, що Туреччина хоче витиснути зі сторін конфлікту знижки на збіжжя та нафту. Анкара лишається одним із бенефіціарів війни й хоче й надалі ним бути.

При цьому в Анкарі наголошують, що турбуються про безпеку судновласників, які забезпечують понад 40% суднозаходів до портів Великої Одеси. Заяві глави МЗС Туреччини Хакана Фідана 8 серпня передувала рекомендація Турецької асоціації судновласників, яка ще 21 липня порадила уникати рейсів до російських та українських портів через неприйнятний рівень ризиків.

Однак Гончар сумнівається, що це була самостійна ініціатива бізнесу. Уряд Туреччини має потужні важелі впливу на судновласників — від податкових пільг до паливної підтримки, тому асоціація чутлива до урядових рекомендацій. Експерт припускає, що циркуляр асоціації міг бути узгоджений з урядом.

«Туреччина захищає не абстрактну „свободу судноплавства“, а цілі сегменти власного судноплавного та борошномельного бізнесу», — наголошує Гончар.

Він звертає увагу, що Фідан не пропонував припинити всі військові операції на морі — лише мораторій на удари по торговельних суднах. Тобто війна на морі може тривати, але не має заважати турецькому бізнесу.

Окремо експерт згадує ратифікацію Верховною Радою 14 липня угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Туреччиною. На його думку, отримавши цей «подарунок», Анкара одразу захотіла більшого.

Ситуація в Чорному морі 2026 року суттєво відрізняється від тієї, що була три роки тому. РФ втратила морське домінування, але наростила повітряні атаки на портову інфраструктуру України. Українські сили оборони, своєю чергою, посилили удари по цілях в Азово-Чорноморському просторі. Взаємна ескалація максимізувала воєнні ризики для суднового трафіку.