Маловоддя на Дністрі: чи вплине на якість води в оселях одеситів

Дністер — стратегічне джерело питної води для Одеси, тож будь-які зміни в річці викликають питання в мешканців. Президентка Асоціації професіоналів довкілля Людмила Циганок пояснила, що під час маловоддя річка втрачає здатність розбавляти забруднювальні речовини, які потрапляють у воду з комунальними та сільськогосподарськими стоками. Крім того, сповільнюється течія, вода довше застоюється на окремих ділянках і сильніше прогрівається, а це зменшує вміст кисню, необхідного для природних процесів очищення.

Проте, за словами експертки, не варто робити прямий висновок, що менше води в Дністрі означає гіршу воду з крана. Між річкою та споживачем працює складна система водозабору, водопідготовки, знезараження та контролю. Набагато важливіше, наскільки технологічно готові очисні споруди компенсувати можливі коливання якості сирої води.

Особливу небезпеку під час маловоддя становлять аварійні скиди: якщо у водойму потрапляє забруднювач, а води для його розбавлення недостатньо, концентрація шкідливих речовин різко зростає. Окрема проблема — важкі метали, які можуть накопичуватися в донних відкладах і за певних умов знову потрапляти у воду.

Ще один виклик — цвітіння води. У теплу пору маловоддя сприяє розмноженню синьо-зелених водоростей, через що сира вода може набувати землистого або болотного запаху та присмаку. Деякі види водоростей продукують токсини, тому під час водопідготовки важливо правильно підібрати технологію очищення.

«Сучасна водопідготовка в більшості водоканалів при цвітінні води не зводиться до принципу просто додати більше хлору», — наголосила Людмила Циганок.

Експертка звертає увагу, що більшість водопровідних станцій в Україні збудували ще в минулому столітті, а одеський водогін — наприкінці XIX століття. Відтоді змінився не лише склад природної води, а й перелік забруднювачів, які потрібно видаляти. Тому питання не в тому, чи вміє водоканал очищати воду з Дністра, а в тому, наскільки система готова до нових коливань якості.

Погіршення якості сирої води потребує більшої кількості реагентів і може збільшити витрати на водопідготовку. Альтернативою Дністру могли б стати артезіанські свердловини, але запаси підземних вод в області розподілені нерівномірно: у багатьох районах вода має підвищену мінералізацію, а в центральній частині свердловини малопродуктивні. Бюветні комплекси не здатні забезпечити потреби міста в централізованому водопостачанні.

Людмила Циганок радить мешканцям цікавитися станом водних ресурсів і запитувати в місцевої влади інформацію про якість води та готовність систем до змін. «Кожна громада, кожна міська влада сьогодні в Україні повинна усвідомити, скільки питної води є в наявності та чи готове місто до нових реалій, коли води стає менше, а концентрація небезпечних речовин — вищою», — підкреслила вона.

Проблема доступності якісної питної води через зміну клімату ставатиме дедалі актуальнішою, тому підготовка до маловоддя має бути предметом постійної уваги як влади, так і громади.