Найдовша набережна Європи — у Дніпрі: як з'явилася 23-кілометрова берегова лінія
Набережна Дніпра завдовжки 23 кілометри вважається найдовшою в Європі. Її сучасний вигляд формувався десятиліттями — від лісопилок і платних купалень до облаштованого простору для відпочинку.
Понад сто років тому берег Дніпра аж ніяк не скидався на впорядковану міську набережну. На початку XX століття тут працювали лісопилки, млини й склади, а поміж ними стояли окремі житлові будинки. Через хаотичну забудову підійти до води було складно: один із небагатьох зручних проходів пролягав через Йорданську вулицю — тепер це вулиця Михайла Коцюбинського, звідки є виїзд на Центральний міст.
Для заможних містян тоді ж облаштували платні закриті купальні. Їх ставили на сваях приблизно за двадцять метрів від берега, а дістатися можна було вузькими дерев'яними містками.
Будівництво набережної стартувало у 1934 році. До початку Другої світової війни встигли звести лише кілька залізобетонних ділянок зі сходами до води. Війна та повоєнна відбудова зупинили роботи, і до масштабного облаштування берегової лінії повернулися вже у 1960-х.
Над проєктом працювали інженер Борис Мільман та архітектор Володимир Зуєв. Набережну поступово продовжували в бік річкового порту та парку імені Шевченка. У 1950–1970-х роках берег укріплювали, розширювали пішохідні зони й формували той вигляд, який місто має нині. Спочатку цю територію не задумували як місце для відпочинку, але згодом вона стала одним із улюблених у містян.
Окрема особливість — озеленення. Дерева висаджували на шаруватій основі зі шлаку та металу, а зверху був лише тонкий шар чорнозему.
Сьогодні набережна Дніпра сягає 23 кілометрів. Історично її поділяють на три частини: Заводську, Січеславську та набережну Перемоги. Вони проходять через різні райони міста, поєднуючи житлові квартали, транспортні маршрути й зони відпочинку. А у 1997 році навпроти парку імені Шевченка встановили пам'ятник будівельникам набережної — на згадку про тих, хто створив цю берегову лінію.
