В Одесі реабілітують диких куницевих, щоб повернути їх у природу

В Одесі працює центр реабілітації диких куницевих в Україні. Тут допомагають тваринам, які постраждали через людське втручання, і вчать їх виживати в природних умовах, щоб згодом випустити на волю.

Директорка центру Вікторія Мойсєєва почала займатися домашніми тхорами ще 2015 року. За рік до неї потрапила лісова куниця на ім'я Нордік — саме з неї, за словами жінки, почалася її робота з реабілітації диких куницевих. Понад десять років Нордік живе у Вікторії та не може повернутися в дику природу, зокрема через відсутність нижніх іклів.

«Нордіка в Києві винесла жіночка в парку. Це помітили інші люди і забрали його до себе додому у тхорятники. Через кілька місяців попросили знайти йому інші руки, тому що куниця в квартирі — це не так мило, як багато хто вважає. І звернулися до мене. Я попросила дати мені деякий час подумати про те, чи зможу я дати раду такій тварині у себе. І коли зважила всі плюси й мінуси, то вирішила, що я його заберу», — розповіла Мойсєєва.

Згодом до неї почали звертатися за консультаціями щодо куниць, а тварин направляли до інших реабілітаційних центрів. Вікторія зіткнулася з тим, що фахівці не завжди знали особливості фізіології та поведінки куницевих, тож поступово взялася за їхню реабілітацію самостійно.

Нині на постійному проживанні в центрі перебувають лісова куниця, два лісові тхори, дві ласки та дві річкові видри. Ще кількох тварин готують до повернення в природу: зокрема п'ять перегузень і чотири ласки.

Одна з тварин, що залишиться в центрі, — річкова видра Валєра. Він виріс поруч із людьми, тому не боїться їх і любить компанію, тож фахівцям довелося окремо вчити його поведінки, потрібної для життя дикої видри.

«Дуже багато часу у нас пішло на те, щоб навчити його поводитися як видра. Він не вмів банальних речей, важливих для тварин. Це, наприклад, робити собі лежанку на зиму, щоб спати», — пояснила директорка центру.

Інші підопічні потрапляють сюди вже з навичками, які треба відновити. Ласка Коко, яка живе тут разом із Тіхоном, не змогла повернутися в природу через тривале утримання в людей, натомість допомогла реабілітувати двох молодих ласок, яких цьогоріч випустили на Київщині. А Тіхон два роки жив у домашніх умовах у клітці для хом'яка на неналежному харчуванні й перебував у поганому психологічному стані.

«Інша ласка — це Тіхон. Він жив у домашніх умовах два роки в клітці для хом'яка на неналежному харчуванні. Він був у поганому стані психологчіному. Це стереотипова поведінка, тобто циклічна поведінка, і активна агресія на всі суб'єкти», — розповіла Вікторія.

Нині в центрі також є молоді ласки, народжені цього року. Вони проходитимуть реабілітацію близько двох місяців, після чого їх планують випустити в природу.

Головний принцип реабілітації — відтворити природний розвиток тварини. Фахівці створюють умови, у яких вона самостійно формує навички виживання. Особливо важливий період, коли молоді тварини вчаться поведінки у матері та одне в одного: під час ігор вони тренують навички нападу й захисту, вчаться конкурувати та полювати.

«Наша задача — просто зберегти цей процес. І вже коли ми бачимо в певному віці, що тварина поводиться так, як вона поводиться в природі, ми можемо розуміти, що ми її випускаємо. Вони вчаться виживати», — пояснила директорка.

Перед випуском фахівці оцінюють, чи здатна тварина самостійно виживати. Не кожного підопічного можна повернути в природу: деякі через травми або тривале життя поруч із людьми вже не зможуть адаптуватися.

Більшість тварин центру належать до видів, занесених до Червоної книги України, тож повернення кожної з них має значення для збереження популяції. Через повномасштабну війну випустити тварин у те саме місце, звідки їх забрали, вдається не завжди — частина підопічних надходить із територій, де тривають бойові дії.

Окрема проблема — перегузні, рідкісний вид, який в Україні живе у Донецькій та Луганській областях. Через війну тварин звідти не можна безпечно повертати в природу. Цьогоріч до центру також потрапляли перегузні із Запорізької та Дніпропетровської областей.

«Ми шукаємо такі точки, щоб там було більш-менш безпечно, але іншого варіанту випуску в нас просто немає на території України. Ми маємо повернути в ті степи, де вони зможуть собі зустріти пару і продовжити свій рід», — розповіла Вікторія.

Допомога в центрі починається ще до того, як тварина потрапляє до фахівців. Люди можуть звернутися за консультацією, якщо знайшли дику тварину й не знають, як її годувати чи поводитися з нею. Якщо потрібна термінова допомога, тварину спершу направляють до місцевого ветеринара для стабілізації стану, а далі організовують транспортування до центру — залежно від ситуації її або одразу привозять на реабілітацію, або спочатку залишають у клініці.

Вікторія наголосила: якщо в природі люди бачать дику тварину, яка сама підходить до них, це не завжди означає, що вона потребує допомоги. Це може бути молода особина, яка ще не сформувала страху перед людиною.

«Ні в якому разі не можна цих тварин підгодовувати, тому що в них формується ставлення довіри до людей. Не всі люди мають хороші мотиви, на жаль. А у такому разі тварини можуть потерпати від людей, виходячи за їжею», — пояснила вона.

За словами директорки, чим швидше травмовану або осиротілу тварину передадуть фахівцям, тим більше шансів на її виживання та подальше повернення у природу.

«Хочеться, щоб люди були більш свідомими. І чим швидше вони передадуть тварину на реабілітацію, тим більше шансів у цієї тварини вижити і потім уже повернутися до природи», — сказала директорка центру.