В Одесі реабілітують диких куницевих і готують їх до повернення в природу

В Одесі працює центр реабілітації диких куницевих — рідкісних тварин, які часто страждають від людського втручання. Тут лікують видр, куниць, ласок, тхорів і перегузень, щоб згодом повернути їх у природне середовище.

Директорка центру Вікторія Мойсєєва почала займатися домашніми тхорами ще у 2015 році. За рік до неї потрапила лісова куниця Нордік — саме з неї, за словами жінки, почалася її робота з реабілітації диких куницевих. Понад десять років Нордік живе у Вікторії, і повернутися в природу він не може, зокрема через відсутність нижніх іклів.

«Нордіка в Києві винесла жіночка в парку. Це помітили інші люди і забрали його до себе додому у тхорятники. Через кілька місяців попросили знайти йому інші руки, тому що куниця в квартирі — це не так мило, як багато хто вважає. І звернулися до мене. Я попросила дати мені деякий час подумати про те, чи зможу я дати раду такій тварині у себе. І коли зважила всі плюси й мінуси, то вирішила, що я його заберу», — розповіла Мойсєєва.

Згодом до неї почали звертатися за консультаціями щодо куниць, а тварин направляли до інших реабілітаційних центрів. Жінка зіткнулася з тим, що фахівці не завжди знали особливості фізіології та поведінки куницевих. Тож поступово вона сама взялася за їхню реабілітацію та випуск у дику природу.

Нині на постійному проживанні в центрі перебувають лісова куниця, два лісові тхори, дві ласки та дві річкові видри. Ще кількох тварин готують до повернення в природу — зокрема п'ять перегузень і чотири ласки.

Одна з тих, хто залишиться в центрі, — річкова видра Валєра. Він виріс поруч із людьми, тому не боїться їх і любить компанію. Через це фахівцям довелося окремо вчити його поведінки, необхідної для життя дикої видри.

«Дуже багато часу у нас пішло на те, щоб навчити його поводитися як видра. Він не вмів банальних речей, важливих для тварин. Це, наприклад, робити собі лежанку на зиму, щоб спати», — пояснила директорка центру.

Інші тварини потрапляють сюди з навичками, які потрібно відновити або сформувати заново. Ласка Коко, яка живе тут разом із Тіхоном, не змогла повернутися в природу через тривале утримання в людей. Водночас вона допомогла реабілітувати двох молодих ласок, яких цьогоріч випустили на Київщині.

«Інша ласка — це Тіхон. Він жив у домашніх умовах два роки в клітці для хом'яка на неналежному харчуванні. Він був у поганому стані психологчіному. Це стереотипова поведінка, тобто циклічна поведінка, і активна агресія на всі суб'єкти», — розповіла Вікторія.

У центрі також є молоді ласки, народжені цього року. Вони проходитимуть реабілітацію близько двох місяців, після чого їх планують випустити в природу.

Основний принцип реабілітації — відтворити природний розвиток тварини. Фахівці створюють умови, у яких вона може самостійно сформувати навички виживання. Особливо важливий період, коли молоді тварини вчаться поведінки у матері та одне в одного: під час ігор вони тренують навички нападу й захисту, вчаться конкурувати та полювати.

«Наша задача — просто зберегти цей процес. І вже коли ми бачимо в певному віці, що тварина поводиться так, як вона поводиться в природі, ми можемо розуміти, що ми її випускаємо. Вони вчаться виживати», — пояснила директорка.

Перед випуском фахівці оцінюють, чи здатна тварина самостійно виживати. Проте не кожного підопічного можна повернути в природу — деякі через травми або тривале життя поруч із людьми вже не зможуть адаптуватися.

Більшість тварин центру належать до видів, занесених до Червоної книги України, тож повернення кожної з них має значення для збереження популяції. Водночас через повномасштабну війну випустити тварин у те саме місце, звідки їх забрали, вдається не завжди. Частина підопічних потрапляє до центру з територій, де тривають бойові дії.

Окрема проблема — перегузні, рідкісний вид, який в Україні живе у Донецькій та Луганській областях. Через війну тварин звідти не можна безпечно повертати в природу. Цьогоріч до центру також потрапляли перегузні із Запорізької та Дніпропетровської областей.

«Ми шукаємо такі точки, щоб там було більш-менш безпечно, але іншого варіанту випуску в нас просто немає на території України. Ми маємо повернути в ті степи, де вони зможуть собі зустріти пару і продовжити свій рід», — розповіла Вікторія.

Допомога в центрі починається ще до того, як тварина потрапляє до фахівців. Люди можуть звернутися за консультацією, якщо знайшли дику тварину й не знають, як її годувати чи поводитися з нею. Якщо тварина потребує термінової допомоги, її спершу направляють до місцевого ветеринара для стабілізації стану, а після цього організовують транспортування до центру. Залежно від ситуації тварину або одразу привозять на реабілітацію, або спочатку залишають у ветеринарній клініці.

Вікторія наголосила: якщо в природі люди бачать дику тварину, яка сама підходить до них, це не завжди означає, що вона потребує допомоги. Це може бути молода особина, яка ще не сформувала страху перед людиною.

«Ні в якому разі не можна цих тварин підгодовувати, тому що в них формується ставлення довіри до людей. Не всі люди мають хороші мотиви, на жаль. А у такому разі тварини можуть потерпати від людей, виходячи за їжею», — пояснила вона.

За словами Вікторії, чим швидше травмовану або осиротілу тварину передадуть фахівцям, тим більше шансів на її виживання та подальше повернення у природу.

«Хочеться, щоб люди були більш свідомими. І чим швидше вони передадуть тварину на реабілітацію, тим більше шансів у цієї тварини вижити і потім уже повернутися до природи», — сказала директорка центру.