Пряме президентське правління в Одесі 1998 року: уроки для сьогодення

1998 рік запам'ятався одеситам не лише виборами мера, а й справжньою кризою влади. Основними суперниками на виборах були чинний мер Едуард Гурвіц та голова обласної адміністрації Руслан Боделан. Конфлікт між ними переріс у криваве протистояння.

У місті сталася низка замовних убивств: загинув кримінальний авторитет Віктор Кулівар (Карабас), головний редактор «Вечірньої Одеси» Борис Дерев'янко, соратники Гурвіца Ігор Свобода та Сергій Варламов. Голова міськвиборчкому Леонід Капелюшний вижив після двох поранень, а СБУ запобігла замаху на самого Гурвіца.

За словами тодішнього соратника Гурвіца Анатолія Ворохаєва, корінь конфлікту був економічним: Одеса отримувала лише 1% від надходжень ПДФО, чого не вистачало на зарплати та комунальні послуги. Це спричинило масові протести на підтримку Гурвіца.

Гурвіц виграв вибори з відривом у 72 000 голосів, але Боделан, заручившись підтримкою президента Кучми, оскаржив результати в Кіровоградському суді. Кучма запровадив в Одесі надзвичайний стан і призначив виконувачем обов'язків мера першого віцепрем'єра Миколу Білоблоцького.

Білоблоцький, за спогадами очевидців, не провів жодних реформ. Едуард Щеглов назвав його роботу «імітацією бурхливої діяльності», а Ворохаєв зазначив: «На місце Білоблоцького могли призначити собачку-жучку». Головним результатом стало «заспокоєння» міста та проведення нових виборів, які виграв Боделан.

Цікаво, що в 2005 році суддя Ярош визнала рішення колег із Кіровограда незаконними, і Гурвіц повернувся на посаду мера. Історія, за словами автора матеріалу, ризикує повторитися, але в умовах війни наслідки можуть бути значно трагічнішими.