Як Гурвіц і Клімов ділили Одесу: вибори-2006

У 2006 році Одеса стала ареною складних політичних ігор. Едуард Гурвіц, який тоді обіймав посаду міського голови, мав майже беззаперечний авторитет: завдяки земельним аукціонам бюджет наповнився, а будівельний бум змінив обличчя міста. Серйозних конкурентів на мерських виборах у нього не було — Партія регіонів та БЮТ навіть не висували своїх кандидатів.

Єдиним опонентом став ексміліціонер Сергій Бовбалан, який на попередніх парламентських виборах отримав чверть голосів у Малиновському районі. Він щиро вірив, що одесити його люблять, але реальної загрози Гурвіцу не становив.

Значно цікавіше склалася ситуація з виборами до міськради. Партія регіонів, лідером якої після втечі Руслана Боделана до РФ став Леонід Клімов, отримала 38 мандатів. Блок «Наша Одеса» (фактично президентська «Наша Україна») — 31 мандат. Решта розподілилася між блоками Вітренко (15), Тимошенко (12), «Не Так!» (10), Литвина (8) та соціалістами (6).

Попри те, що Партія регіонів формально була опозицією до президента Віктора Ющенка, Клімов швидко знайшов спільну мову з Гурвіцом. Бізнесмен мав проблеми з дозволами на будівництво, а мер міг їх вирішити. Натомість Клімов допомагав Гурвіцу формувати лояльну більшість у міськраді.

Усередині самої Партії регіонів точилася боротьба. Група Ігоря Маркова та Руслана Тарпана намагалася торпедувати Клімова, сигналізуючи Києву, що одеське відділення стало «придатком Гурвіца». Однак Клімов вистояв, хоча йому довелося включити до списків представників інших груп впливу — Ківалова, Костусєва, Агафангела.

Цікаво, що на одних і тих самих дільницях Партія регіонів отримувала різні результати на виборах різного рівня: до Верховної Ради — близько 45%, до облради — 35%, до міськради — трохи більше 20%. Ходили чутки, що це було частиною домовленості між Клімовим і Гурвіцом, аби провести до міськради соціалістів, яких фінансував банк «Південний».

Попри розмаїття політичних сил, Гурвіцу вдалося створити стабільну коаліцію. Як саме — тема окремого матеріалу.