Втратила дім через підрив ГЕС: історія родини з Херсона, яка облаштувалася в Одесі

Понад пів року родина Куткіних прожила в окупованому Херсоні. Тетяна згадує цей час як дуже важкий і травматичний, тож довго не наважувалася на переїзд. Усе змінилося в червні 2023 року, коли через підрив Каховської ГЕС воду почало прибувати.

«Ми до останнього не хотіли залишати дім. Ми жили у своїй хаті. Страшно було їхати. Грошей немає. Тільки пенсія Антона у нас була, тому що він має синдром Дауна. Більше грошей немає. Куди їхати? Знайомих, друзів таких, щоб їхати, нема. А коли вже стикаєшся, що все затопило, тоді вже той страх кудись дівається, і вже їдеш», — розповіла жінка.

Родина залишала Херсон поспіхом, узявши лише документи та кілька речей. Тетяна зізнається: тоді думала, що їдуть на кілька днів. Коли вода почала переливатися через вікна, вона зрозуміла, що зволікати більше не можна. На допомогу прийшли волонтери, які погодилися перевезти їх в Одеську область.

Спочатку Куткіни винаймали квартиру, а у 2025 році отримали житловий сертифікат за зруйноване житло в Херсоні. Це дозволило придбати власну квартиру в одному з районів Одеси. Утім, помешкання було порожнім — лише газова плита та унітаз.

«Ми сюди прийшли, тут був тільки унітаз і газова плита. Все. Антон перший місяць спав на сумках, а зверху лежав матрац, який нам дали в Червоному Хресті. Потім люди почали допомагати: вихователька подарувала диван для дитини, інша жінка — парту», — поділилася Тетяна.

Нині в квартирі триває ремонт. Частину робіт родина виконує власноруч, а з ремонтом двох кімнат і санвузла допомагає благодійна організація «Карітас Одеса УГКЦ».

Під час однієї з поїздок до рідного міста до Тетяни прибилася собака сусідів, які вже виїхали. Тварина не відходила від жінки, тож сусідка запропонувала забрати її з собою. Так у родини з'явилася собака на прізвисько Бонька.

Сину Тетяни Антону 17 років. Попри синдром Дауна, хлопець дуже активний і товариський. Він займається пауерліфтингом, уже став чемпіоном України та має помаранчевий пояс із карате. Мати зізнається, що навіть не мріяла про такі досягнення.

«Попри синдром Дауна, Антон дуже товариський. Він любить бути серед інших людей. Дуже-дуже активний. Коли б я подумала, що я стану мамою чемпіона, що в мене така буде дитина?» — зазначила жінка.

Найбільше Тетяна мріє про завершення війни та стабільність. Вона хоче, щоб її син мав упевненість у завтрашньому дні, а люди більше не втрачали домівок і близьких.

«Мрію, щоб закінчилась війна, щоб наступила стабільність, щоб можна було знати, що ти завтра прокинешся і в тебе буде все добре. Ремонт колись закінчиться. А головне — щоб не було цих смертей і щоб люди могли спокійно жити».