Українські фермери потерпають від блокади портів та низьких цін

Цьогоріч погода в Україні була прихильнішою до аграріїв, ніж у багатьох країнах Європи, однак отриманий врожай перетворився на головний біль для фермерів. Через військову блокаду чорноморських портів, яку Росія тримає з початку повномасштабного вторгнення, експорт зерна різко скоротився, і господарства змушені шукати обхідні шляхи.

69-річний Володимир Мельник із Криворіжжя, який обробляє 1200 гектарів, розповідає, що рясні дощі врятували його землі від посухи, адже після руйнування Каховської греблі у червні 2023 року зрошувати поля немає чим. Проте близько 2 тисяч тонн пшениці нині лежать просто неба — зерносховища переповнені. Частину врожаю фермер возить власними вантажівками до румунського порту Констанца, але розуміє: меншим господарствам без транспорту набагато складніше.

Сільське господарство забезпечує понад половину експортних доходів України і є ключовим джерелом валюти. Країна — серед світових лідерів з постачання олійних культур і зернових, зокрема забезпечує близько 45% світового експорту соняшникової олії та входить до п’ятірки найбільших експортерів пшениці, кукурудзи й ячменю. Від українського продовольства залежать приблизно 400 мільйонів людей у світі, однак через війну вартість експорту впала на 19% порівняно з довоєнним періодом.

Фермери сподіваються на відновлення зернової угоди, яка діяла влітку 2022 року і гарантувала гуманітарний коридор. Володимир Мельник каже, що його врожай може зберігатися ще близько шести місяців, після чого почнуться втрати від гниття та шкідників. Додаткової напруги додають атаки російських дронів на вантажівки з агропродукцією на трасі Дніпро — Кривий Ріг — Одеса. «Вони навмисно вражають наші силоси, ангари, вони націлені на фермерів», — обурюється він.

На Чернігівщині 59-річний Григорій Ткаченко досі переживає наслідки березневих обстрілів 2022 року, коли його господарство на 1600 гектарів втратило 158 голів великої рогатої худоби. Відтоді він відбудував ферму і частково відновив стадо, але воно становить лише третину довоєнного поголів’я.

Найскладніша економічна ситуація — на заході країни. У Львівській області, за 30 кілометрів від Польщі, фермер Микола Пітила, який орендує 12 гектарів і вирощує пшеницю та сою, нарікає на ціни: торговці пропонують йому близько 86 євро за тонну пшениці, тоді як світова ціна — приблизно 230 євро. Це вдвічі менше, ніж торік. Великі компанії дрібними господарствами не цікавляться, а польська блокада українського зерна лише погіршує становище.

Попри складнощі, Україна може повернути собі зернові ринки, щойно експорт відновиться в повному обсязі. Водночас замінити українські обсяги поставками з Румунії неможливо, тож азійські та африканські покупці тимчасово переорієнтовуються на інших постачальників. У дунайських портах біля Сулинського каналу нині скупчилися десятки суден, які чекають на завантаження, — через брак лоцманів і часті повітряні тривоги, що зупиняють роботу портів. Тож українські аграрії, опинившись між російською блокадою та польськими обмеженнями, як ніколи залежать від відновлення роботи Чорноморського коридору.