Експорт без моря: чи готова Україна до блокади портів Великої Одеси

Місяць тому морський експорт здавався стабільним після відкриття коридору, але масовані атаки на порти та цивільні судна різко змінили ситуацію. Судновласники відкладають заходи, страховики радять уникати ризиків, компанії призупиняють закупівлі.

Комерційний директор GOL Володимир Гузь зазначає, що події повертають у реалії 2022 року, але з принциповою різницею: тоді бракувало інфраструктури, тепер головний виклик — економічний.

Польща, яка після початку війни стала головними воротами для українського експорту, не зможе повністю замінити глибоководні порти. Генеральний директор GOL Павло Линник пояснює: обмеження є на кожному етапі — залізничні переходи з різною шириною колії, інтермодальні термінали, балтійські порти. До того ж польська логістика передусім працює для власної економіки.

Найбільша загроза — одночасне перевантаження всіх ланок логістичного ланцюга. За три роки бізнес, який релокувався на захід, сформував постійні потоки, і різке повернення великих обсягів може створити черги на переходах і терміналах.

Водночас Україна значно краще підготовлена, ніж у 2022 році. Модернізовано прикордонну інфраструктуру, запущено євроколію Чоп—Ужгород, розширено мережу сухих портів. Компанії навчилися швидко переключати вантаж між автотранспортом, залізницею, Дунаєм і морем. Ця операційна гнучкість — головна перевага українського бізнесу.

Але парадокс у тому, що альтернативні маршрути економічно не завжди виправдані. У 2022 році дефіцит продукції дозволяв експортерам оплачувати будь-які витрати. Сьогодні світовий ринок не готовий платити більше через складнішу логістику.

Гузь наводить приклад: якщо логістика подорожчає з 30 до 60 доларів за тонну, додаткові витрати не можна перекласти на покупця. Тому знижуватиметься закупівельна ціна для українських аграріїв, що вплине на їхні доходи та валютні надходження країни.

Наймобільніші — контейнерні вантажі, продукція машинобудування, хімія, деревина. Вони можуть піти через Польщу, Словаччину, Угорщину чи Румунію. Але зерно, олійні, руда та металопродукція залежать саме від глибоководних портів.

Бізнес уже диверсифікує маршрути: частина компаній відкладає відвантаження або переорієнтовує їх на сухопутні напрямки, інші чекають стабілізації ситуації із захистом судноплавства. Безпека Чорного моря стає ключовим фактором стійкості всієї української економіки.