Війна в Чорному морі: як атаки на судна та Каховська ГЕС змінюють екосистему Одещини

19 липня 2026 року одеський еколог і гідробіолог Владислав Балінський відпочивав на пляжі, коли почув вибух. За кілька кілометрів від нього горіло судно. Ударів було три: останній стався тоді, коли до пошкодженого корабля вже наближалися рятувальники.

Того дня російські війська випустили три крилаті ракети типу Х-59/Х-69 по суховантажу "Golden Leo" під прапором Гвінеї-Бісау, який вийшов із порту Чорноморськ із вантажем кукурудзи. Вісьмох членів екіпажу доправили до лікарні, десятеро загинули, серед них — український лоцман. За тиждень судно перекинулося й затонуло в Одеській затоці на глибині 22–24 метри, а зерно залишилося в трюмах.

Мінекономіки та науковці попереджали про серйозні екологічні ризики: можливий витік палива загрожує поверхневим забрудненням, а бродіння й розкладання кукурудзи вплине на донні екосистеми.

Балінський, науковий співробітник Нацпарку "Тузлівські лимани" та голова Одеського підрозділу Національного екологічного центру України, після побаченого зміцнився в думці, що тактика подвійних і потрійних ударів спрямована не лише на зупинку суден, а й на максимальну кількість жертв. Водночас він порівнює це з українською операцією "МоЛоЧКа" проти тіньового флоту РФ: там більшість уражених суден втрачали хід, але не тонули, тож масштабних розливів нафтопродуктів не було. "Метою була фактично технічна зупинка судна: воно втрачає хід, але зберігає плавучість", — каже він.

За даними Сил безпілотних систем, станом на середину вересня в Азовському та Чорному морях уразили вже 285 плавзасобів російського тіньового флоту.

Проте небезпека для моря не обмежується ударами по суднах. Росія перевантажує нафтопродукти з малих танкерів на великі поблизу Керчі та Тамані — сам цей логістичний вузол створює ризик забруднення. У грудні 2024 року танкери "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239" розламалися навпіл у Керченській протоці, і у воду потрапили тисячі тонн мазуту. Цього року Балінський фіксував сильні викиди мазуту з уламків, а згустки нафтопродуктів дісталися навіть "Тузлівських лиманів" — за сотні кілометрів від місця аварії.

Ще один наслідок — розливи рослинної олії. У грудні минулого року після удару по резервуарах науковці зафіксували пляму площею 60 км² і завдовжки 25 кілометрів уздовж узбережжя. "Люди роздягалися — в такий холод — і рятували птахів", — згадує еколог. За два роки він нарахував щонайменше чотири аварії з масштабним забрудненням акваторії, остання — у квітні, коли після удару по порту Чорноморськ у воду потрапили тонни соняшникової олії. За деякими показниками олія шкідливіша за мазут.

Найболючішим екологічним наслідком війни Балінський досі вважає підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року. Тоді море заполонили прісноводні організми, очерет, сміття — холодильники, дахи будинків, дерева. Частина цього затонула й лежить на дні досі, впливаючи на екосистему Дніпро-Бузького лиману. На думку еколога, повернути її до попереднього стану вже неможливо, і він критикує плани відбудови водосховища. Водночас є й добра новина: затоплені у 1950-х плавні Великого Лугу почали відновлюватися, заростаючи лісами та луками.

Помітні й інші сліди війни. З 2022 року в Чорному та Азовському морях загинуло майже 100 тисяч афалін, білобочок та азовок, кажуть у нацпарку "Тузлівські лимани"; лише в червні науковці знайшли 56 мертвих тварин. Дельфінам шкодять не тільки хімічні забруднювачі, а й сонари та вибухи, які заважають ехолокації. У морі також залишаються уламки дронів, міни та боєприпаси, які течії виносять на берег, тож після війни дно доведеться розміновувати.

Найменш задокументованим Балінський називає вплив війни на ґрунти вздовж лінії зіткнення. Вигорання гумусу, зміна структури й щільності ґрунту, утворення дрібнодисперсного пилу — усе це означає, що навіть після розмінування природа не відновиться сама. Без допомоги людини ці ділянки чекає опустелювання.

За словами еколога, ці наслідки ще десятки років впливатимуть і на морське середовище, і на життя людей.