Війна в морі: як удари по суднах змінюють екологію Чорного моря

19 липня 2026 року Владислав Балінський відпочивав на одеському пляжі, коли почув вибух. За кілька кілометрів від берега диміло судно. Ударів було кілька, останній — коли до пошкодженого корабля вже наближалися рятувальники.

Того дня російські військові випустили три крилаті ракети типу Х-59/Х-69 по суховантажу "Golden Leo" під прапором Гвінеї-Бісау. Судно вийшло з порту Чорноморськ із вантажем кукурудзи. Вісьмох членів екіпажу доправили до лікарні, десятеро людей загинули, серед них — український лоцман. За тиждень судно перекинулося й затонуло в Одеській затоці на глибині близько 22–24 метрів. Кукурудза залишилася в трюмах.

Мінекономіки та науковці застерігали про екологічні ризики: витік палива може спричинити поверхневе забруднення, а бродіння зерна вплине на донні екосистеми. Для Балінського, наукового співробітника нацпарку "Тузлівські лимани" та голови одеського підрозділу Національного екологічного центру України, цей випадок став ще одним підтвердженням: тактика подвійних і потрійних ударів спрямована на те, щоб убити якомога більше людей.

Водночас він порівнює це з українською операцією "МоЛоЧКа" проти російського тіньового флоту. За його словами, більшість уражених суден втрачали хід, але не тонули, тож масштабних розливів нафтопродуктів не було. "Тобто метою була фактично технічна зупинка судна: воно втрачає хід, але зберігає плавучість", — каже гідробіолог. Станом на середину вересня, за результатами операції Сил безпілотних систем, українські військові уразили 285 плавзасобів тіньового флоту в Азовському та Чорному морях.

За останні два роки Балінський нарахував щонайменше чотири аварії, які спричинили масштабне забруднення акваторії. У грудні минулого року росіяни поцілили по резервуарах з рослинною олією, і вона витекла в море: науковці зафіксували пляму площею 60 км² і протяжністю 25 кілометрів уздовж узбережжя від Ланжерону до 16 станції Великого Фонтану. "Люди роздягалися — в такий холод — і рятували птахів. І це все за рахунок просто волонтерської участі", — згадує еколог. Остання така аварія сталася в квітні цього року після удару по порту Чорноморськ.

Окрема проблема — нафтопродукти. Росія перевантажує їх із малих танкерів у великі біля Керчі та Тамані, і саме це створює ризик забруднення. У грудні 2024-го танкери "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239" розламалися навпіл у Керченській протоці, у воду потрапили кілька тисяч тонн мазуту. Цього року Балінський фіксував сильні викиди з уламків, а згустки мазуту діставалися навіть "Тузлівських лиманів" — за близько 600 кілометрів від місця аварії.

Найбільшою екологічною катастрофою війни Балінський досі вважає підрив Каховської ГЕС у червні 2023-го. "Підходиш до моря, і чути, як квакають жаби", — описує він ті дні. Забруднювальні речовини й досі впливають на екосистему Дніпро-Бузького лиману. Водночас є й добра новина: затоплені в 1950-х плавні Великого Лугу почали відновлюватися, заростаючи лісами та луками, і частина страхітливих прогнозів не збулася.

З 2022 року в Чорному та Азовському морях загинуло майже 100 тисяч афалін, білобочок та азовок, кажуть у нацпарку "Тузлівські лимани". Лише в червні цього року науковці знайшли 56 мертвих тварин. Причина не лише в хімічному забрудненні: сонари та вибухи заважають дельфінам орієнтуватися й полювати. У морі також залишаються уламки дронів, міни та боєприпаси, які шторми виносять на берег.

Найменш задокументований, на думку Балінського, наслідок — зміна ґрунтів і ландшафтів уздовж лінії зіткнення. Після фосфорних снарядів вигорає гумус, руйнується структура ґрунту, утворюється дрібнодисперсний пил. "Навіть після того, як бойові дії припиняться і поле бою розмінують, природа нездатна буде відновитися тут сама", — пояснює він. Без допомоги людини ці ділянки, найімовірніше, чекає опустелювання.