Санкції проти Порошенка: що це означає для України

Україна вже одинадцятий рік протистоїть російській агресії, з них три роки триває повномасштабна війна. У цей критичний час питання внутрішньої політичної рівноваги стає особливо важливим.

У демократичних країнах влада та опозиція взаємно врівноважують одна одну. Опозиція виконує функцію контролю, пропонує альтернативні рішення та є запобіжником від узурпації влади. В Україні, на відміну від Росії чи Білорусі, історично існувала політична конкуренція, свобода слова та змінність влади.

Петро Порошенко передав владу Володимиру Зеленському у 2019 році демократичним шляхом і очолив опозицію. Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року президент Зеленський отримав рекордний рівень довіри як інституція та Верховний головнокомандувач.

Воєнний стан, за визначенням, звужує громадянські права, зокрема й права опозиції. Це необхідність для забезпечення безпеки. Водночас, коли у 2024 році мали б відбутися вибори, опозиція підтримала легітимність чинної влади, визнавши, що нелегітимним є путін, а не український президент.

Ситуація змінилася 13 лютого 2025 року, коли Зеленський підписав указ про санкції проти Порошенка. Застосування санкційних механізмів РНБО, призначених для боротьби з іноземними агентами та терористами, щодо громадянина України, який перебуває в країні та доступний для судової системи, викликає запитання.

Такий крок створює ризики внутрішньої дестабілізації, яку може використати російська пропаганда, ставить під загрозу міжнародну довіру до України як демократичної країни та наближає до авторитарних практик.

Для громади Одеси, як і для всієї України, важливо розуміти: свобода і демократія — не раз і назавжди дані цінності. В умовах війни внутрішнє єднання навколо спільної мети — перемоги над агресором — є критично важливим. Розколота нація слабшає перед зовнішньою загрозою.