Новий закон про нацпам’ять: що зміниться для Одеси

Вперше за 34 роки незалежності Україна на законодавчому рівні закріпила цілісне бачення власної боротьби. Новий закон визначає війну, що триває з 2014 року, як єдину Війну за Незалежність України. Збройні Сили України офіційно визнаються головним носієм і спадкоємцем цієї боротьби.

Документ запускає системну культуру увічнення нашої боротьби, створюючи спільний пантеон героїв для всіх регіонів. Однак серед одеситів виникає занепокоєння: як нові норми вплинуть на міські пам’ятники, які давно стали символами міста?

Під ризик потрапляють об’єкти, що можуть трактуватися як символи «російської імперської політики». Зокрема, це пам’ятники Олександру Пушкіну на Приморському бульварі, Михайлу Воронцову на Соборній площі, Хосе де Рібасу (Дерибасу) на Дерибасівській вулиці, а також Потьомкінські сходи та пам’ятник дюку де Рішельє.

Водночас закон містить важливе застереження: якщо міжнародні договори передбачають інші правила, діють саме вони. Це означає, що пам’ятники, які входять до охоронної зони ЮНЕСКО (як-от історичний центр Одеси), не можна знести простим рішенням. Для одеситів такі постаті, як Пушкін, Рішельє чи Дерибас, є «своїми» — вони уособлюють європейськість міста, тому будь-які спроби демонтажу викличуть значний суспільний спротив.

На відміну від попереднього закону 2015 року, новий документ м’якший: він визнає свободу академічної дискусії та право на неупереджене дослідження історії. Закон також покладає на державу відповідальність за пошук і утримання поховань жертв воєн та репресій, зокрема Бабиного Яру та волинських трагедій.

Для Одеси цей закон — не лише про ризики, а й про можливість додати нові символи. Головне, на думку аналітиків, — зуміти захистити місцеві святині, не віддаючи місто ні ворожим ракетам, ні надмірним адміністративним рішенням.